Проектування та збалансування фізичних законів віртуального світу

При створенні захоплюючого віртуального середовища ми стикаємося з ключовим викликом: як досягти балансу між дизайном, який дозволяє складність і несподівану поведінку цифрових фізичних законів, і забезпеченням того, щоб інфраструктура могла підтримувати цю поведінку. Для досягнення цієї мети слід врахувати три основні виміри: час, форму законів та сферу їх застосування.

У віртуальному світі плин часу можна розуміти як ітеративне застосування фізичних законів до самого себе, де кожне дискретне застосування представляє "мить" у плині світового часу. Один зі способів проектування світового часу полягає в тому, щоб дозволити йому синхронно просуватися з реальним часом. У віртуальному світі на базі блокчейну кожен блок може відповідати певній кількості митей, які пройшли у світі. Ця модель "синхронного" часу дозволяє користувачам спостерігати в реальному часі вплив своїх дій, що сприяє появі цікавих поведінок. Однак у цього підходу також є недоліки, такі як потреба у більшій обчислювальній потужності, що може перевищувати ємність системи.

Іншим варіантом є асинхронний час, тобто час у віртуальному світі не обов'язково повинен бути синхронізований з зовнішнім часом, а рухається вперед відповідно до певних подій (наприклад, дій користувача). Цей підхід легше реалізувати на блокчейні, але може пожертвувати деякими функціями, які роблять світ більш цікавим.

Математичні закони, що контролюють віртуальний світ, можуть бути представлені у відкритій або закритій формі. Обчислювальна кількість виразів у відкритій формі (або рекурсивних) зростає залежно від заданих змінних, і майбутній стан можна обчислити лише шляхом повторного застосування законів світу. Цей підхід може зробити віртуальний світ більш цікавим, оскільки вони мають обмежену прогнозованість, як і реальний світ. На відміну від цього, закриті вирази дозволяють обчислювати будь-який майбутній стан за сталий час, що підвищує ефективність обчислень, але може знизити потенційну цікавість світу.

У віртуальному світі плин часу та застосування фізичних законів можна гнучко проектувати. Щоб зменшити обчислювальне навантаження, світ можна поділити на різні зони, використовуючи різні способи плину часу та фізичні закони. Наприклад, у зонах з активною діяльністю користувачів застосовуються більш складні фізичні закони, а в зонах без діяльності - спрощені версії. Хоча цей підхід може підвищити ефективність, він також може призвести до того, що світ виглядає несумісно, обмежуючи поширення причинно-наслідкових зв'язків.

Створення захоплюючого віртуального світу вимагає знаходження балансу між обчислювальною ефективністю та цікавинкою. Це включає в себе вибір відповідного типу часу, оцінку форм фізичних законів та визначення розміру області, в якій застосовуються фізичні закони. Ретельно зважуючи ці фактори, творці світу можуть не лише досягти цікавинок, зберігаючи контрольоване обчислювальне навантаження, а й надати іншим розробникам багатий творчий фундамент.